Лютий 13, 2007 / 2:36 pm · masterpiecer
Мені набридла ідіотська швидкість завантаження сторінок в LiveJournal. Таке враження, що ніякого кешування ресурсів, як того обіцяв СУП, не відбулося! Мало того, ще більше затупило.
Порівняйте.
На Укртелекомівському ПКК одна сторінка вантажиться 40-50 секунд!!! А раніше літала за 10!
На мобільному, Opera Mini надовго задумується, коли відкриває сторінку, а якщо і відкриває, то часто без багатьох графічних елементів!
Мені набридло. Добре, що тепер я вільний від цих проблем. На своєй волнє, як то кажуть…
P.S. Ви все ще “їсте” свій СУП? Подумайте. І приходьте до нас!
Лютий 13, 2007 / 12:06 pm · masterpiecer
Якби я знав, що це буде найвеселіша поїздочка за всю історію мого життя, то певно їхав би з більшою охотою, аніж наразі 
Знаєте, чому руські радіють, коли їм в поїзді видають вогку білизну?
А тому що вони впевнені, що її хоча б прали!
М. Задорнов
Частина перша. Хмельницький - Харків
Як завжди, сів у поїзд. Зі мною їхали молодий військовий, студентка і ще якась баба, яка дрихла мало не всю дорогу В принципі, до вечора не було нічого цікавого, а коли всі почали масово пиячити, почалася ржачка
Спочатку, коли я стояв в черзі до тувалєта, п”яний молодик, який налагодивсь там срати, потрапив у своє ж срання ногою 
Вагон тихо ржав
По деякім часі ще один обкурений мужичог, не знаючи, що таке санітарна зона, вибив двері в той самий туалет, бо хотєлка вже закінчувалася…
А тут ще й якась дура припхалася і повела всіх курити в тамбур, в результаті чого в мене аццьки розболілася голова (накурили, як в Освенцимі)…
О 10 ранку провідниця сповістила про під”їзд до Харкова…
Частина друга. Тяжко-важко в світі жити без квитка на поїзд…
Харків зустрів мене неприємним морозом (а ця дура з погоди сказала шо там +4!!!). Поробивши усі свої справи, налагодивсь брать квитки. Фігвам. На прямий поїзд їх не було, так що довелося їхати через Полтаву. Але про це згодом.
Хотів зустрітись з ![[info]](http://nash-lj.org.ua/zab/ljface/userinfo_oseled_vusa2.gif)
Зореславом, одначе не вийшло. Плакав.
Поки був час, я прогулявся місцевим вокзалом. За традицією, схава тамошній хот-дог (ну нафіга туди класти стільки гірчиці???), а ще захотів зайти на інтернет. 3.00 грв/год + 1.00 грв/мб трафіку??? Ну вас подалі…
Врешті сів у швидкісний поїзд “Харків - Кременчук” до Полтави…
Частина третя. “Швидкісна” їзда…
Швидкісний порадував наявністю великої кількості накладок на унітази (таке ачученіє, що там всі обсираються від страху на такій швидкості), наявністю рідкого мила (мені не довелось лізти в сумку) і ще багато чим. Всім, окрім швидкості. Запізнився він на 20 хв! А ви кажете - швидкість, швидкість… Зате було моє улюблене пиво, якого я видудлив три банки і під кінець поїздки був ну ніякий…
Нарешті Полтава…
Частина четверта. Вєліковозрастні шалави і всі, всі, всі…
А вже сівши у більш привичний мені поїзд, “Дебальцево - Хмельницький”, почалося щось…
По-перше, у вагоні нестерпно смерділо, від чого я мало не загнувся на верхній полиці. Постіль, за звичкою не брав. Полюбляю спартанські умови 
На сусідній полиці лежала (як потім виявилось) справжня шалава, яка (як потім теж виявилось) до цього вже “обробила” мало не весь вагон. Мене знудило, а телефон (аби вилити це все комусь на душу) сів.
Поліз я спати…
Вночі я прокинувся від нестерпних охів, які доносилися з сусіднього купе. Ніби під приводом вийти в туалет, я почовгав подивитись, що ж там робиться… Результат стандартний - ця ж шалава (голова виглядала з-під ковдри, якою накрилися) під кимсь вже лежала…
Мене повторно знудило і я відправився своєю дорогою…
Ранком на горизонті з”явився Хмельницький…
Епілог
Що б там не казали, а моралі і якості обслуговування нам якраз не вистачало в нашій країні. В принципі, як і зараз.
Все.
