Я таки вирішив це написати + фото. Тримайтеся!!!

Звіт в продовженні…

-Так а чо ми чіста гавно курім???
-А чо, ніплоха тянєтса…
(”Укурені”)

Частина перша. ДО
Як ви може пам”ятаєте, я їхав у Київ 23 лютого, а тому перед поїздом у нас була жахлива п”янка Пили не тільки ми…

Дітяті гостей…

Побачили порожні пляшки, які стояли біля мусарні…

…потягнулися за ними…

…і точно ізобразілі подрастающую алканафтічєскую зміну…

Але то таке. Ми упилися до такого ступеня, що коли прийшли на зупинку і побачили під”їжджаючий тролейбус, я видав: “О, електричка їде!..”…
Нас (я їздив з своєю знайомою і колегою одночасно) повантажили у вагон, і поїзд рушив
Вночі було настільки холодно, що я разів п”ять спускався, аби відлити, бо клята випита рідина від такого холоду несамовито просилася у рідне лоно %)
Тої ночі я так і не заснув. На горизонті заманячив Київ…

Частина друга. Київ, блін.
Ми рано приїхали, і погнали на Банкову, 2, у Будинок літераторів. Власне, там мав відбуватися збір на конкурс. Роззнайомились з конкурентами, попадались навіть такі, з якими колись торували Шевченківський конкурс ще минулого року…Тягнемо жереб… Мені виступати першому… %)
Нашвидкуруч передягнувся - і на сцену. Відстріляв. Журі одобрітєльно кивали головами на знак того, що без місця я, певно, не залишусь
Послухавши конкуруючі сторони, нам оголосили про те, що результати завтра! Але привідкрили завісу таємниці…
Хто не знає, на подібних конкурсах претендентів на місця запрошують виступити на гала-концерті, і це є перша ознака того, що тобі щось дали Мене запросили
Опісля нас відпустили, і я поплентався селитись в готель…
“Братіслава”! То є щось! Звісно, в номерах було холодно, зато тєлєг (я зразу клацнув Бі-Бі-Сі. Благо, знання англійської дозволяє…), 3 розетки (до моєї вибагливої зарядки одна найшлась) і доставка жратви у номер (найдешевше - 25 гривень ;( ). Ми полишили речі і попрямували… Нізащо не вгадаєте. НА ПЕТРОВКУ! На матєрінскоє мєсто піратського контенту…

Частина третя. От Пєтровкі і до…
На Петровці ми під зав”язь затарились компактами і ДВДшками (а чого? Халява…) і відправилися перепочити у місто. Зустрілись у МакДональдсі (о, грішний я!) з нашою колишньою колегою, яка наразі гризе науку в Інституті ім. Карпенка-Карого…

“Да, я сєйчас в Мєтрополє…”

“Ой, мінья прьод, мінья прьод…”

Що мене найбільше здивувало - В КИЄВІ ДО СРАКИ ЕМО!!! Я і так блюю на ці розмальовані шарфіки, косенькі чьолочки і кєди у будь-яку пору року, а коли їх навалило в Мак, мені взагалі кусок до горла не поліз!!! Врятувало мене те, що зі мною були дві дами, яким я не міг показати свого презирства до цих чудасій природи…
А вже потім - чергове катання в метро.
Взагалі, київське метро - то щось надзвичайне. Тебе на вході до станції заносить юрба, вона ж тебе заносить у вагон, і вона ж тебе виносить на поверхню! Однак при цьому ми навіть умудрілісь паржать! То я демонстрував місячну паходку Джексона на ескалаторі (мало не відірвав підошву у взуття ), то розігрували мініатюри (чого варта назва - “Попитка сєкса на рєльсах”). Народ втухав. А в якомусь вагоні ми зустріли ватагу театралів з інституту Юного Орла (всі зрозуміли, да?) і влаштували повну втухачку прямо в вагоні. Закінчилось все викликом міліції у вагон. Ми встигли вибігти
Але вечоріло. Час повертатись в готель. Нас чекали на п”янку…

Частина четверта. В горадє Сочі тьомниє ночі…
Дорватися до п”янки - це самі знаєте що таке. Ми прийшли у самий розпал, коли горілку лише відкривали Я горілки не п”ю (крім неї - що завгодно), зате хильнув пива і ми расслабілісь… А дарма, бо не дивлячись на кількість випитої рідини, моя фотокамера працювала на повну

“Скажитє “СИИИИР!” “СИИИИИРРРР”, а не водка!!!”

Стіни хитаються раз!..

Я почав загравати до тамошнього жіночого контингенту, на що від одної отримав деяку… еее… взаємність чи що? Аж тут принесли гітари і сопілку
В результаті сформувався едакий ВІА у складі:
-Я - вокал, реп-підчитка
-Дівчата - тоненький бек-вокал, мат-підчитка
-Хлопці - дві гітари і сопілка
Цілих дві години ми на п”яні голівоньки переспівали все, що знали і ще імпровізували (РИМА!). А потім прийшов час прощатися, і я поплентався провести дівчину, яка на мене підчепилась, до номера.
У ліфті я не витримав… І ми застрягли
Я почувався повним ідіотом у плані того, що розумів, наскілки затягнеться таке сидіння о другій ночі.
На щастя, в ліфті знайшовся спеціальний телефон для такого випадку (слава сервісу!), і вже за декілька хвилин ми були звільнені! Опісля такого я бухнувся спать, як був - у тапочках, джинсах і светрі…

Частина п”ята. Наутро всє пропалі сігарєти…
Ранок почався - суперовій нікуди. З того, що треба було їхать на гала-концерт і дізнаватись результати
!!!1 МІСЦЕ!!! Я мало не впав у затяжну радість Премія, подарунки, інтерв”ю…
А увечері…

Чємодан. Вокзал. Харків.

Однак про Харків я вам не розкажу, тому що там не було геть нічого цікавого.

Я думаю, ви отримали задоволення від прочитаного!
Коментуєм, шановні…