Передмова. Взагалі цей пост я мав написати ще вчора, однак в компоклубі сказилася клавіатура А саме тому я дописую його сьогодні. Сподіваюсь на розуміння!

Отож, ще одна запланована поїздка в Харків…

Без частин. Повним нонстопом.

Черговий раз - знайомий “Трускавець-Харків”, знайомий причепний вагон “Хмельницький-Харків”, нове лише одне - пасажири
Зі мною їхала дівчина (не більше 30 на вигляд) у дуже коротенькій спідничці, з-під якої то і дєло визиралі симпатичні чорні панчішки (я ще нікому не казав, що вони мене заводять? Будете знати… ) , інше ж місце залишилось вільним. Певно, хтось не встиг.
А ще в наш вагон неймовірною кількістю забилися базарники з усім відомими баулами. З однією з них сталася доволі конфузна історія…

Уявіть собі мій шок… Чимчикую я до параші… Лежить одна з базарниць, розкрита, і знизу на ній одні лиш трусики
Та все зіпсувала ВЕЛИЧЕЗНА ДУПА, ЯКА З НИХ СТИРЧАЛА!!!
Мене мало не знудило на місці… Знудило вже в туалеті

Наближалась ніч, і всі вже потроху влягалися спати, як по вагону пішов істеричний жіночий крик. Любапитствуя, вагон направився на джерело звуку. Ним виявилася жінка, яка прийняла звичайну маленьку ганчірку, що лежала біля резервуара з водою для чаю, за крису чи мишу Ще як мінімум до третьої ночі в вагоні розлягався вже не нестримний крик, а несамовитий регіт, потім всі якось полягали спати, і принаймні до Харкова все було тихо…

Поробивши всі справи, відправився за білетами. Знову не було прямих білетів, і чортові роги у вигляді їзди через Полтаву вже чекали на стомленого мене…
Сів у всім вже знайомий швидкісний “Харків-Кременчук”, попросив чаю. Чай прибув за 15(!) хвилин, хоч і в придатному до споживанні вигляді. По телевізору всю поїздку крутили “Ну, пагаді!”, від чого я майже впав у солодке безтурботне дитинство, якби не моя зупинка…

В Полтаві в мене було півтори години перерви між потягами, і я пішов оглянути привокзальну територію.
Як виявилось, найбільш захудалої інфраструктури біля вокзалу я ще не бачив!!! Не рахуючи магазинів у вокзалі, на відстані 450 метрів я знайшов лише один, та й то не з найкращими цінами

В свій рідний “Дебальцево-Хмельницький” сів буквально ледве тримаючись на ногах, та головне не це…
Як чудово стала відпрацьованою інфраструктура в цьому поїзді! Невеличкий розклад:

20.00 Провідниця пропонує пасажирам постіль
20.01 Провідниця пропонує пасажирам чайку
20.02 Як Пилип з конопель, вигулькує посланець з вагону-ресторану, і смачно вигукує “Пірожниє к чаю!!!”…

Я б все це списав на випадковість, але ні. Чому? Читайте далі…
Поряд сіли три мужичка, які їхали з заробітків. Розклали водяру і почали її глушити, пєрємєжая анекдотами. До поїзду в мене запас анекдотів становив 400 штук, після поїзда - 500

Ранок.
08.00 Провідниця пропонує потроху збирати постіль, бо за півтори години Хмельницький
08.01 Провідниця пропонує ранковий чай
08.02 Як Пилип з конопель, вигулькує посланець з вагону-ресторану і волає “Пірожниє к чаю!!!”

Ви все ще думаєте, це випадковість?

09.58 Хмельницький і кінець моєї оповідки.

Враження в студію