З непривички, або основи перебування в іракських туалетах
Якби ви знали, як мене зараз плющило від сміху… Це просто щось! Не скажу, що я від нього вмирав, але катався коло комп”ютера десь хвилин п”ять. А все через банальну розмову по телефону…
Подзвонив знайомий, що поїхав до родичів в Ірак. Гаряча точка, всьо таке, так що я просив його. якщо в його дупу не поцілить бомба він залишиться живий 
подзвонити мені. Цей чудило не тільки зберіг свою дупу вижив. він ще й знайшов десь у якійсь кафешці Wi-Fi (!!!) і наярнув мені на домашній через Talkonaut. Те, що він мені розказав, я практично все бачу щодня з телевізора. Але від його подальшої розповіді мене просто плющило… %)
Поїхав він не один, а з татом і молодшим братом. Прогулюючись містом, закортіло їм покака… еее… в туалет. Заледве (без знання мови!!!) вони той туалет знайшли.
А в мусульманських країнах доторкатися до свого “третього ока” вважається ганебним, так що там навіть туалетного паперу нема (типу бережуть природу, ага %) ). І от усе сімейство дружньо розбігається по кабінках і роздаються переможні звуки тих, що добігли (художньо, чи не так?). Але настав той час, коли бідні нещасні іноземці побачили, що “піпіфакса” (себто туалетного паперу) в цьому закладі просто не існує! Натомість коло унітазу стирчить якась трубка з краником… Сімейство почало переговори через кабінки, шо то є таке цікаве? Голова сімейства висловив думку про те, що це для зручності прибиральниць… Малий здивовано мовчав… Тут нарешті мого знайомого осінило, що це, виявляється, такий собі громадський замінник біде… І не встиг він передати цю переможну інформацію голосовим шляхом сусідам, як з кабінки, де знаходився малий, почувся спочатку потужний сплескіт води, а потім його нажахані крики!.. Не довго думаючи, азбувши про непідтертий зад, брат мужньо кинувся до дверей братової кабінки і щосили рвонув їх на себе.
Картину, що він побачив, не передати без гигикаючого захоплення: брат стоїть весь мокрий, а зі шланга переможно летить некерований струмінь води. Краник все-ж таки закрутили і стали вивідувати у напівзляканого малого, що ж сталося.
Як виявилося, він собі подумав, що той шланг… для миття рук Так би мовити, “куй желєзо, нє отходя от касси” %) Ну і він захтів помити руці. Відкрутив краника, а вода не йде! Він здивовано відкрутив ще… а потім ще… Нарешті він подумав, що може він засмітився, і подивився, прижмуривши одне око, в шланг. Зі шланга прямо в око полетів струмінь води 
Ось і вся історія. От зараз пишу, і руки трясуться від сміху. Безумовно, що потім я дооброблю цей текстик літературно. від першої особи, і викладу на Гумор.Блоґ, але вже зараз ви можете сміятись прямо в монітор і писати коментарі 
На десерт. Ще з розповіді малого: “Я подумав, шо то Шайтан!” :’D
