Ша, уже нікто нікуда нє ідьот…
Переконали. Залишаюсь 
Дякуємо exqtr
Всі записи з теґом: my
Питання життя, а десь
Останнім часом мене скосила депресуха. Я почав визнавати навіть для себе, що я не такий вже й чудовий блоґґер, як мені здавалось. Нові горизонти вже більше не радують, писання потсів перетворюється у рутину.
Посидів, порадився з hellveen’ом. А зараз хочу спитати у вас, шановні мої читачі, без яких я не протягнув би так довго…
Може, мені піти?..
Аргументація відповіді вітається.
Мене пробило на Новий Рік
Парадоксально буде звучати, але я вже мрію про Новий Рік. Ні-ні, це не банальне бажання школяра якнайшвидше відпочити! Просто є одна річ, яка не дає мені всидіти спокійно на місці, яка муляє у моїй непосидючій сраці, немов оте шило з приказки, заради якої я власне і живу на цьому світі.
Ім’я цій речі - любов до моєї Батьківщини…
Я народився у Донецькій області, в файному і дуже гарному місті Горлівка. Прожив я там всього-навсього 4 роки, і переїхав у ненависний мені Хмельницький, в якому живу й мучаюсь. І от щоліта і щозими я беру омріяний, вистражданий місяцями пожирання мізків школою, квиточок на вже рідний мені поїзд №317/318 “Хмельницький - Дебальцево”, трясуся в блаженному очікуванні якихось 22 години, сходжу на своїй не менш рідній станції Микитівка - і їду… Я їду скрізь усе місто, бачу всі його зміни, приязно вітаюсь з кожною знайомою людиною, і люди теж мені раді. Серед свого кола тамошніх друзів мене взагалі вважають мало не героєм - прожити більше десяти років на Заході, і не тільки не втратити того, чого змалку навчили на Батьківщині, а ще й набути багато чого нового і прекрасного, та ще й своїх не забувати!
Але я відволікся. І от я вже на дворі хати моїх близьких родичів, знову привітання, знову зачудування моїм ростом і все-таке. А вже потім, коли всі зберуться в холлі і почнуть обговорювати новини за півроку, я виходжу надвір, і припадаю до землі губами. Я вдома…
Не всі мене зрозуміють… Але ви бачите, як я мучусь, як я прагну поїхати. І зараз в мене карентом йде пісня, яку я зробив своїм зимовим гімном. Я виставив її на повтор і чекаю… Чекаю на той чудовий день, коли стискуючи у руці щасливий квиток, я приїду хоча б на декілька днів відвідати Батьківщину… Без якої не було б такої великої частки мене…
Вуха розриває: Скрябін - З Новим Роком і Рождеством
Мене засмоктала опасная трясіна…
Клятий 11 клас гребе під себе всі сили на планеті. Закинув все, навіть в блоґ не маю часу написати. Зате от потрапив на тиждень в лікарню на денний стаціонар - можна сказати - радію %) Іноді хочеться забити тупий болт на те, що робиться в ліцеї, але не можу - пам’ятаю про те, куди я маю вступати
Отак і живемо, розриваючись на кілька фронтів одразу. Чи витримаю???…
Нові виступи
Від сьогодні починаю публікувати місця, де мене можна знайти на виступі як читця, ведучого, або ж організатора. Отож:
1 вересня - 10.00 - Хмельницький обласний спеціалізований ліцей-інтернат, ведучий Першого дзвоника
12.00 - Нетішин, відкриття магазину “Космо” (приблизно центр міста, точне місцерозташування невідоме)
Приходьте 
BlogCamp-2007 - чи варто?
Панове про-блоггери, переді мною постало доволі цікаве питання - а чи їхати на BlogCamp-2007? Після провального Львова душа жадає своїх і не тільки. Обіцяється бути багато людей з різних країн СНД, Розмовляв з паном Демченком, одним з організаторів. Він мене запевнив що ніби варто поїхати. В списку акредитованих на участь багато цікавих і неординарних облич. Чого тільки варті Філ Ахназаров, Макс Пуговський і МС Девід.
Відси питання - Їхати чи нє? І якщо так - ХТО ЗІ МНОЮ?
Додомки…
Всім привіт, я повернувся з купою вражень, купою фоток (які ще треба перелити в інтернет) і приблизним планом на цей тиждень. Вже розгріб Jabber і чверть пошти, на цей тиждень запланував собі купу роботи, себто повернення (трохи болісне) до активного блоггінгу. Одразу кажу, це буде не одразу, але якщо станеться, то все - хрєн я від вас більше піду! 
P.S. МАМО, ЩО ЦЕ??? Тицніть сюди і поясніть мені ЦЕ…
Прикладне продавщіцевєдєніє
Запам’ятайте, хлопці!
Якщо ви купили в магазині пляшку вина, дві великі банки Red Bulla і пачку “гумок для кохання”, і принесли це все на касу, не дивіться в обличчя продавщиці! Інакше ризикуєте впасти від нестримного реготу, споглядаючи її здивовану морду…
Перевірено електронікою! (с)
Це НАШЕЛІТО!
ЛІТО! Що це означає?
-Спека!
-Море часу для блоґґінґу!
-Перші Всеукраїнські Сходини Блоґґерів
-Довгоочікуваний ноутбук
-Відкриття компоклубу в 25 м від дому
І ще ба-а-ага-а-ато цікавого
А у вас?
“Вбивча” робота…
Професія актора - важка штука! Пропадаєш з ранку до ночі на репетиціях, ніякого особистого життя, погане здоров’я і “схибнутий нервовий стан”…
Але я досі обожнюю її. Я бачу, що це моє покликання - смішити і радувати людей ціною власного щастя…
І найкраще, якщо я помру прямо на сцені, як справжній актор…
Жахи у Google Reader
Мдя, з того часу, як я став читати більше 200 RSSок, перевірка GReadera стала справжньою nightmare!
На перевірку з мобіли в мене йде 4 години!!! З компа це діло займає не більше годинки!
І якщо я скоро не куплю собі лаптопа - я загнуся!! Щодня я додаю 2-3 нових потоки, і як так буде тривати і далі, я 24 години на добу, 7 днів на тиждень читатиму блоґи
Захворів
Серйозно і надовго захворів.
Болить все одночасно, температура шкалить за 40, і єлє-єлє хватило сил написати це.
Пішов хворать, не поминайте лихом.
No future
Мене жахливо ненавидить клас…
…за моє володіння англійською…
…за моє театральне життя…
…за те, що мене показували по ТБ і про мене писали газети…
…за те, що я здоровався за руку з Ющенком і Порошенком (та про це майже ніхто не знає)…
…вони ладні мене вбити-и-и-и-и!!!… >:(
Maybe in LOVE…
1. Я літаю в хмарах на уроках…
2. Телефон пухне від смсок…
3. Я поставив в плеєрі на repeat Nightwish - Nemo…
Людоньки, я закохався!!!…
Ну не можу я без дівчат… Не можу…
