Метнімося на Новий рік…
Плани? Розписані…
Валізи? Спаковані…
Настрій? Расп”здяйський…
Все, чого я чекаю, так це 30 грудня. Горловка, твій блудний син повертається!!!
Всі записи з теґом: travel.ua
Ексклюзив на masterpiecer(tm)! Делегати BlogCamp-2007 відриваються!
Цього ви не побачите більше ніде. Секретні зйомки унікального Кубку з художніх стрибків і випендрьожів на Кубок БлогКемпа! Абсолютний і секретний ексклюзив! 
From: BlogCamp-2007
Всім хоюшки, я нарешті відіспався і отримав заряд сили для того, щоб написати цей пост…
Другий день також удался! І хоч я відвідав лише одну презентацію (про Двач), все ж день був вельми насиченим!
Одразу скажу – конференція вдалась на славу! Єдине що сумно – наступний БК-2008 пройде в Ризі… А це Шенген, та ще й в січні… Тому на другий БК я не потраплю. Але якщо щось буде в Києві – я туди мігом!
Ну а завтра я привідкрию завісу таємничості над тим, як я і Mixa проводили свій вільний час… Обіцяю – ви будете шоковані і кататиметесь коло компа як мінімум години дві!
На сьом откланяюсь, яко жерти і спатоньки хацу. Побачимось завтра…
BlogCamp Hot News #1
Прослухав декілька доповідей. Враження про деякі з них…
Антон Волнухін, “Яндекс”. Тема: Українська блоґосфера в 2007 році.
Досі перебуваю в легкому шоці. Взнати, що українців більше всього на ЛіРу для мене було смерті подобно. ЇХ ТАМ 55 ТИСЯЧ!!! В ЖЖ лише 33…
Ще цікавих фактів. 53% українських блоґґерів – жінки. Найбільше блоґґерів живе в Києві. (статистичні матеріали і схеми мона знайти на Flamber , там само і інші доступні на даний момент фотки з конференції)
Міха задав декілька питань, часом навіть провокаційних – наприклад, яким чином Яндекс індексує український стандалон, і чому його блоґ досі не проіндексувався Яндексом? Волнухін тактично “пішов” від відповіді…
Антон Попов, blogbook.ru
Чувак просто смалив. І це при тому, що в загальному він говорив тихим голосом, але слайди вбили всіх… Наприклад, в одному з слайдів він зхрестив логотипи Гугла і Рамблера. Вийшов Гумблер… Аудиторія ржала ніпадєцкі.
Загалом він практично в скороченій формі описав зміст своєї нової книги “Блоґи. Нова сфера впливу”, яка скоро поне продаватися в Росії і Україні. Було цікаво, а місцями навіть весело!
Але більш за все він відсмалив фразою “В просуванні блоґів, як і в сексі, треба обходитись без поспіху!”
Юрій Шеляженко, незалежний журналіст. Тема: “Тоталітарні інтернет-спільноти” (і всі одразу згадали Хабр…)
Зараз слухаю. Цікаві статистики, але не більш того. Голос у чувачка слабенький, але я щось все ж чую… Тема доволі цікава, але слабо подається…
Сергій Даніленко, ХайВей. Тема: “Модель порталу ХайВей” (бла-бла-бла)
Теж доволі цікаво виклав, а також повідомив багацько “смалених” фактів. Всі ви знаєте інтернет-видання “ШколаЖизні.Ру”. Вони відкрились на рік пізніше ХайВею і фактично “здерли” усю концепцію. Мало того, розіслали авторам ХайВею пропозиції перейти до них! Хами, бля… Іронія долі, але до обіду, якраз під час доповіді, ХайВей був на ремонті…
Це поки все, я триматиму вас в курсі подій.
Підхопив сумку…
…на плечі. В планах - повечеряти в “МакСмаці”, зробити маленькій сюрприз хорошій гарній дівчині і сісти в поїзд. Stay tuned. Willkomen zu BlogCamp! ^)
Need help
Панове, я готую презентацію “Гніздовища українських блоґґерів: standalone vs. freeblog services”. Відповідно прошу вашої допомоги! Надсилайте ідеї, варіанти, дані до мене на мило. Хто теж їде - напишіть мені, можливо ми станемо співдоповідачами. Дякую заздалегідь. Чиї матеріали використаю - скажу на конференції обов’язково.
Плани на літо
Тикс, десь з 20 червня я збираюсь на 2 тижні за маршрутом Хмельницький-Харків-Горлівка(Донецька обл.)-Хмельницький. Хто бажає зустрітись - відписуйте кудись 
Звіт: Перша столиця - повернення…
Передмова. Взагалі цей пост я мав написати ще вчора, однак в компоклубі сказилася клавіатура А саме тому я дописую його сьогодні. Сподіваюсь на розуміння!
Отож, ще одна запланована поїздка в Харків…
Без частин. Повним нонстопом.
Черговий раз - знайомий “Трускавець-Харків”, знайомий причепний вагон “Хмельницький-Харків”, нове лише одне - пасажири
Зі мною їхала дівчина (не більше 30 на вигляд) у дуже коротенькій спідничці, з-під якої то і дєло визиралі симпатичні чорні панчішки (я ще нікому не казав, що вони мене заводять? Будете знати… ) , інше ж місце залишилось вільним. Певно, хтось не встиг.
А ще в наш вагон неймовірною кількістю забилися базарники з усім відомими баулами. З однією з них сталася доволі конфузна історія…
Уявіть собі мій шок… Чимчикую я до параші… Лежить одна з базарниць, розкрита, і знизу на ній одні лиш трусики
Та все зіпсувала ВЕЛИЧЕЗНА ДУПА, ЯКА З НИХ СТИРЧАЛА!!!
Мене мало не знудило на місці… Знудило вже в туалеті
Наближалась ніч, і всі вже потроху влягалися спати, як по вагону пішов істеричний жіночий крик. Любапитствуя, вагон направився на джерело звуку. Ним виявилася жінка, яка прийняла звичайну маленьку ганчірку, що лежала біля резервуара з водою для чаю, за крису чи мишу Ще як мінімум до третьої ночі в вагоні розлягався вже не нестримний крик, а несамовитий регіт, потім всі якось полягали спати, і принаймні до Харкова все було тихо…
Поробивши всі справи, відправився за білетами. Знову не було прямих білетів, і чортові роги у вигляді їзди через Полтаву вже чекали на стомленого мене…
Сів у всім вже знайомий швидкісний “Харків-Кременчук”, попросив чаю. Чай прибув за 15(!) хвилин, хоч і в придатному до споживанні вигляді. По телевізору всю поїздку крутили “Ну, пагаді!”, від чого я майже впав у солодке безтурботне дитинство, якби не моя зупинка…
В Полтаві в мене було півтори години перерви між потягами, і я пішов оглянути привокзальну територію.
Як виявилось, найбільш захудалої інфраструктури біля вокзалу я ще не бачив!!! Не рахуючи магазинів у вокзалі, на відстані 450 метрів я знайшов лише один, та й то не з найкращими цінами 
В свій рідний “Дебальцево-Хмельницький” сів буквально ледве тримаючись на ногах, та головне не це…
Як чудово стала відпрацьованою інфраструктура в цьому поїзді! Невеличкий розклад:
20.00 Провідниця пропонує пасажирам постіль
20.01 Провідниця пропонує пасажирам чайку
20.02 Як Пилип з конопель, вигулькує посланець з вагону-ресторану, і смачно вигукує “Пірожниє к чаю!!!”…
Я б все це списав на випадковість, але ні. Чому? Читайте далі…
Поряд сіли три мужичка, які їхали з заробітків. Розклали водяру і почали її глушити, пєрємєжая анекдотами. До поїзду в мене запас анекдотів становив 400 штук, після поїзда - 500
Ранок.
08.00 Провідниця пропонує потроху збирати постіль, бо за півтори години Хмельницький
08.01 Провідниця пропонує ранковий чай
08.02 Як Пилип з конопель, вигулькує посланець з вагону-ресторану і волає “Пірожниє к чаю!!!”
Ви все ще думаєте, це випадковість?
09.58 Хмельницький і кінець моєї оповідки.
Враження в студію
/**
Знову повернення. Знову купа вражень.
Мені так здається, що пора випускати книгу зі своїми враженнями. Тим паче, що статистика показує, що після чергового “виливу” думок до мене косяками йдуть користувачі, і замість стандартних 20-30 унікальних користувачів лічильник показує 40-60!
Сьогодні ж сяду за писанину
Звіт : Пригоди Києвські, мариновані
Я таки вирішив це написати + фото. Тримайтеся!!!
Звіт в продовженні…
Re:turn
Прошу вибачення, шановне товариство, що я вас так довго не радував ^)
Я повернувся з обіцяного вояжу з купою вражень, які опишу в традиційному звіті, але явно не сьогодні Наразі чотири (!) безсонні ночі даються взнаки, і я тихо клюю носом в клавіатуру і от-от натисну щось не те 
А крім того хочу похвастати, що Я ЗАЙНЯВ 1 МІСЦЕ НА ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ ЧИТЦІВ ІМ. ОЛЕНИ ТЕЛІГИ! Перемога солодка, як і купа подарунків, які на мене звалились у вигляді багаточисленних “призів симпатій” і власне головної нагороди - грошової! Суму не скажу із принципу. Хто хоче знати - велкам 2 ася, джаббер чи ще щось таке
Звіту очікуйте на днях, а поки поділюсь одним цікавим афоризмом, який в мене народився по дорозі додому:
Бабусі - то Божі спецагенти, які доповідають йому про те, що він недогледів
На сьогодні, можливо, все. Піду просплюся.
travel.ua, it'smylife, interesting, lol, notabene 6 коментарів
“Що, знову крісло? Ну тоді тримайся!”
Ви будете сміятись, але скоро ще одна подорож
Приблизний маршрут:
Хмельницький - Київ - Харків - (або Полтава, або Київ, або ніфіґа ) - Хмельницький
Хто бажає зустрітись або щось ще таке, відмічаємось
P.S. Ох, чує моє серце - буде ІІ частина “Аццьких пригод”, але з київськими домішками, бо їду на конкурс
Звіт : Епопея “Аццькі Харківські Пригоди”
Якби я знав, що це буде найвеселіша поїздочка за всю історію мого життя, то певно їхав би з більшою охотою, аніж наразі
Знаєте, чому руські радіють, коли їм в поїзді видають вогку білизну?
А тому що вони впевнені, що її хоча б прали!
М. Задорнов
А тому що вони впевнені, що її хоча б прали!
М. Задорнов
Частина перша. Хмельницький - Харків
Як завжди, сів у поїзд. Зі мною їхали молодий військовий, студентка і ще якась баба, яка дрихла мало не всю дорогу В принципі, до вечора не було нічого цікавого, а коли всі почали масово пиячити, почалася ржачка
Спочатку, коли я стояв в черзі до тувалєта, п”яний молодик, який налагодивсь там срати, потрапив у своє ж срання ногою Вагон тихо ржав
По деякім часі ще один обкурений мужичог, не знаючи, що таке санітарна зона, вибив двері в той самий туалет, бо хотєлка вже закінчувалася…
А тут ще й якась дура припхалася і повела всіх курити в тамбур, в результаті чого в мене аццьки розболілася голова (накурили, як в Освенцимі)…
О 10 ранку провідниця сповістила про під”їзд до Харкова…
Частина друга. Тяжко-важко в світі жити без квитка на поїзд…
Харків зустрів мене неприємним морозом (а ця дура з погоди сказала шо там +4!!!). Поробивши усі свої справи, налагодивсь брать квитки. Фігвам. На прямий поїзд їх не було, так що довелося їхати через Полтаву. Але про це згодом.
Хотів зустрітись з ![[info]](http://nash-lj.org.ua/zab/ljface/userinfo_oseled_vusa2.gif){kind=small}
Зореславом, одначе не вийшло. Плакав.
Поки був час, я прогулявся місцевим вокзалом. За традицією, схава тамошній хот-дог (ну нафіга туди класти стільки гірчиці???), а ще захотів зайти на інтернет. 3.00 грв/год + 1.00 грв/мб трафіку??? Ну вас подалі…
Врешті сів у швидкісний поїзд “Харків - Кременчук” до Полтави…
Частина третя. “Швидкісна” їзда…
Швидкісний порадував наявністю великої кількості накладок на унітази (таке ачученіє, що там всі обсираються від страху на такій швидкості), наявністю рідкого мила (мені не довелось лізти в сумку) і ще багато чим. Всім, окрім швидкості. Запізнився він на 20 хв! А ви кажете - швидкість, швидкість… Зате було моє улюблене пиво, якого я видудлив три банки і під кінець поїздки був ну ніякий…
Нарешті Полтава…
Частина четверта. Вєліковозрастні шалави і всі, всі, всі…
А вже сівши у більш привичний мені поїзд, “Дебальцево - Хмельницький”, почалося щось…
По-перше, у вагоні нестерпно смерділо, від чого я мало не загнувся на верхній полиці. Постіль, за звичкою не брав. Полюбляю спартанські умови
На сусідній полиці лежала (як потім виявилось) справжня шалава, яка (як потім теж виявилось) до цього вже “обробила” мало не весь вагон. Мене знудило, а телефон (аби вилити це все комусь на душу) сів.
Поліз я спати…
Вночі я прокинувся від нестерпних охів, які доносилися з сусіднього купе. Ніби під приводом вийти в туалет, я почовгав подивитись, що ж там робиться… Результат стандартний - ця ж шалава (голова виглядала з-під ковдри, якою накрилися) під кимсь вже лежала…
Мене повторно знудило і я відправився своєю дорогою…
Ранком на горизонті з”явився Хмельницький…
Епілог
Що б там не казали, а моралі і якості обслуговування нам якраз не вистачало в нашій країні. В принципі, як і зараз.
Все.
