Незвичайні дні звичайної людини. Розділ 4
Перше, що я написав після перевстановлення Віндузи
Перше, що я написав після перевстановлення Віндузи
Невеличка перерва - і ось третій розділ. Трошки десь особистий, десь розп”здяйський.. Вирішувати вам…
В продовженні я врахував деякі побажання трудящих, деякі залишив у розробку. Одначе, що маємо - те маємо.
Також дехто підказав мені ідею начитувати текст як аудіокнигу, аби її можна було слухати в онлайні. Думаю, що реалізую цей прожект, але тоді треба нормальний інтернет, а цього бракує.
Читаємо далі…
Хто з блоґґерів тільки не запускав свої “довгограї” - g_i свого часу писав “Реґґі Фєдю”, Mustang - щось там художнє (але дохле за темпами написання). Вливаюсь в струю.
Отож, уявіть собі. 2020 рік. Українська блоґосфера вже давно обігнала за темпами розвитку і розміром усі блоґосфери світу. Козаки вже давно контролюють головні сервери DNS, а Пінчук купив “Піратську Бухту”. Загалом, суспільна українізація. І от на такому фоні уявіть собі маленький офіс в центрі Києва на Хрещатику, в якому дуже плідно трудиться еліта українського блоґґерства над своїми проектами.
Одразу кажу, усі імена правдиві, всі персонажі вигадані лише на невеличку кількість відсотків і абсолютно точно співпадають з їх прототипами! Мало того, вони, цілком можливо, такими і є. Отож, давайте зануримось в атмосферу тих далеких днів, з гумором і іноді з сарказмом…